Історія Фастівського ліцею-інтернату

/Files/images/інтернат1.jpg

1962 рік

Тоді він ще не знав і навіть не міг уявити, чим стане для нього праця в цих стінах. Ця школа недавно збудована, ще не прибране будівельне сміття й атмосфера повного відчуження викликали відчуття пригнічення і дискомфорту. Він приїхав сюди, до Фастова, на прохання директора Бишівської школи-інтернату, аби перевезти необхідні для функціонування нової школи речі.
Панувала тиша. Поруч – ані душі. Він залишився сам на сам зі своїми думками. Напевно, він стояв непорушно і в задумі дивився кудись у далеч, адже саме того літа в його житті відбулися суттєві зміни і важко було зрозуміти – хороші вони чи погані. Він став батьком і ще досі не міг осмислити свій нинішній статус. Зміна роботи та місця проживання теж внесли корективи до звичного ритму життя, тож на душі було неспокійно. Він ще не знав, що буде далі.
Очевидно, зміни були позитивними, адже нині він – людина, без якої уявити Фастівський ліцей складно і практично неможливо, котра працює в цій школі з її першого дня існування і є живою історією цього закладу.
А тоді, в 62-му році, переїхавши з Бишева до Фастова, він відчував себе наче прибульцем, до якого місцеві досвідчені вчителі ставилися скептично і непривітно. Та він продовжував сумлінно працювати і повністю належав своїй справі.

1964 рік

Директори школи змінювалися зі швидкістю світла, а він став учителем фізики і класним керівником 10-го класу. Робота повністю поглинула його: разом з учнями вирішив переобладнати кабінет фізики. Було зроблено стелажі для приладів, автоматизоване затемнення, встановлено проекційну апаратуру і створено лабораторію, в якій учні проводили фізичні досліди та виготовляли прилади і посібники. Було виготовлено і введено в дію контролюючі машини та програми для них. Співпраця була плідною і продуктивною – він виступав на обласних та республіканських семінарах, ділився своїм досвідом з педагогами України. Тоді його вперше нагородили грамотою Міністерства освіти УРСР за виготовлення та впровадження технічних засобів і програмованого навчання у навчальний процес.

1965-1982 роки

Розпочалася напружена робота зі створення кабінетної системи навчання, в якій брав активну участь і він. Пізніше школу визнали однією з тих, що впоралися із завданням найкраще. Сюди майже щодня приїжджали різноманітні делегації, проводились відкриті уроки та педагогічні семінари, відбувався обмін досвідом між вчителями. А отже, школа жила. А він виступав на обласних та республіканських конференціях щодо питань з організації кабінетної системи навчання. Саме тоді він почав збирати свій перший рясний урожай на професійній ниві: став відмінником народної освіти і заслуженим учителем УРСР, а пізніше отримав посаду заступника директора з навчально-виховної роботи.
Тоді почав серйозно перейматися ефективністю освіти не лише у школі-інтернаті і місті, а й в Україні. Він пропонував створити профільні школи, в яких діти навчалися б відповідно до своїх інтересів і здібностей. Проте його слова проігнорували. А дарма…

1989 рік

Ставши директором, він таки досяг свого: під час одного з візитів тодішнього завідуючого обласним відділом освіти вирішилося питання про перепрофілювання школи. Фастівська санаторна школа-інтернат нарешті змінила свій статус на Фастівську середню фізико-математичну школу-інтернат. А ще через два роки заклад став ліцеєм. Ліцеєм, який дає учням не лише знання, а й друзів, захоплення, почуття...

1991-2011 роки

Такого успіху годі було й уявити: ліцей визнали кращим навчальним закладом Київщини, і тут прагнули навчатися обдаровані діти зі всієї області. Було створено потужну освітню базу, завдяки чому ліцеїсти почали посідати призові місця на учнівських олімпіадах і конкурсах обласного та всеукраїнського рівнів, примножуючи престиж закладу. Ліцей – це скарбниця знань, і кожен, хто бажає, черпає з неї скарби-знання. І вивіска «Ліцей – кращий навчальний заклад освіти Київщини» буде виправдана сотні тисяч разів.
А він розумів: його покликанням і сенсом життя є робота в цьому закладі, процвітання якого робить його повністю щасливим.

2012 рік

Численні вітання, оплески, любов і повага учнів – цього не міг уявити півстоліття тому, в 62-му, коли все здавалося таким невідомим і чужим. Веселим і гучним було свято, присвячене ювілею школи, і, насамперед, всі вітали його – людину, котра працювала тут з дня відкриття закладу і до сьогодні. Для багатьох він став втіленням мудрого та розважливого керівника, ідейного наставника і, разом з тим, люблячого батька, котрий невтомно піклується про добробут своїх дітей – учнів Фастівського ліцею-інтернату.

Близнюк Юлія, випускниця Фастівського ліцею-інтернату

Кiлькiсть переглядiв: 1106